Miten kertoa empaattisella tavalla sodan kauhuista näyttämättä tuhottuja kaupunkeja tai runneltuja ruumiita?
Ukrainalainen taiteilijakollektiivi Open Group kutsuu karaoken tapaan rakennetussa videoinstallaatiossaan Repeat After Me kameroidensa eteen Venäjän laitonta hyökkäyssotaa paenneita ukrainalaisia siviilejä. He esittävät ohjusten, tykistökeskitysten ja muiden asejärjestelmien ääniä ja pyytävät näyttelykävijöitä toistamaan äänet perässään.
Väkivallan muistot, pommituksiin liittyvät emootiot ja konkreettiset selviytymiskeinot koskettavat sotaa kokemattomia näyttelykävijöitä konkreettisella tavalla.
Kirjassa Serlachiuksen johtaja Pauli Sivonen keskustelee Open Groupin teoksesta ukrainalaisen taidehistorioitsijan ja kuraattorin Olga Tykhonovan kanssa.
Tekstit suomeksi, englanniksi ja ukrainaksi.
Як передати жахи війни з емпатією, але без зображень знищених міст і понівечених тіл?
У відеоінсталяції-караоке Повторюйте за мною (Repeat After Me) художники українського колективу Відкрита група запросили людей, які намагаються врятуватись від загарбницької війни Росії проти України, виступити перед їхніми камерами. Цивільні відтворюють з пам’яті звуки ракет, артилерійських снарядів та іншої зброї й пропонують відвідувачам повторювати ці звуки за ними.
У такий спосіб пам’ять про агресію і насильство, травматичний досвід обстрілів та повітряних атак і жага до виживання набувають форми, яку можуть відчути і зрозуміти відвідувачі, що не мали досвіду війни та її жахів.
У цій книзі директор музею Serlachius Паулі Сівонен обговорює інсталяцію Відкритої групи з українським істориком мистецтва та кураторкою Ольгою Тихоновою.
